Month: November 2023

Тестування зручності використання  — це тип тестування для визначення того, наскільки простим і зручним є програмне забезпечення.

Невелика група цільових кінцевих користувачів використовує програмне забезпечення для виявлення дефектів зручності використання.

Тестування зручності використання головним чином зосереджується на простоті для користувача використання програми, гнучкості програми для взаємодії з елементами керування та здатності програми відповідати поставленим цілям.

Причини або для чого нам тестування зручності

• Естетика та дизайн є важливими.
• Програмні додатки чи веб-сайти можуть зазнати невдачі через відсутність зрозумілої відпоівіді на наступні проблеми: що потрібно натиснути чи на яку сторінку потрібно перейти, що означає певний елемент, іконка, значок тощо, повідомлення про помилки не відображаються, є непослідовними чи неповними тощо.
• Тестування зручності використання виявляє помилки зручності використання в програмному забезпеченні. Це свою чергу підвищує шанси програмного продукту на успіх.

Цілі тестування зручності

Легкість ознайомлення та естетичність	Чи легко освоїти систему? Чи є система корисною та додає цінність цільовій аудиторії? Чи використані вміст, колір, значки, зображення є естетично привабливими?
Ефективність	Щоб дістатися до потрібного екрана чи веб-сторінки, знадобиться невелика навігація, а прокручування сторінки слід використовувати нечасто. Уніфікованість формату екрану /сторінок у вашому додатку/веб-сайті. Можливість пошуку в програмному забезпеченні або веб-сайті.
Точність	Не повинно бути застарілих або неправильних даних, таких як контактна інформація/адреса. Не повинно бути пошкоджених, недійсних посилань.
Зручність для користувача	Необхідно надати допомогу, підказки користувачам, щоб зрозуміти програму/веб-сайт Використовувані засоби керування мають бути простими для розуміння

Процес тестування зручності

Планування: під час цього етапу визначаються цілі перевірки зручності використання. Потрібно визначити критичні функції та цілі системи, визначити завдання тестувальникам. Під час цього етапу також визначаються методи тестування зручності, кількість і демографічні показники usability-тестувальників, формати звітів про тестування.

Набір персоналу: під час цього етапу набирають потрібну кількість тестувальників відповідно до плану перевірки зручності використання. Пошук тестувальників, які відповідають демографічному (вік, стать тощо) і професійному (освіта, робота тощо) профілю може зайняти час.

Тестування зручності використання: під час цієї фази фактично виконуються тести зручності використання.

Аналіз даних. Дані тестів на зручність використання ретельно аналізуються, щоб отримати значущі висновки та надати дієві рекомендації щодо покращення загальної зручності використання продукту, який тестується.

Звітування: результати перевірки зручності використання надаються всім зацікавленим сторонам, зокрема дизайнерам, розробникам, клієнту та керівництву компанії чи проєкту.

Техніки тестування зручності

Лабораторне тестування зручності використання: Це тестування проводиться в окремій лабораторній кімнаті в присутності спостерігачів. Перед тестувальниками ставляться завдання для виконання. Роль спостерігача полягає в тому, щоб спостерігати за поведінкою тестувальників і повідомляти про результати тестування. Під час тестування спостерігач зберігає мовчання. Під час цього тестування і спостерігачі, і тестувальники присутні в одному фізичному місці.

Віддалене тестування зручності використання: під час цього тестування спостерігачі та тестувальники розташовані віддалено. Тестувальники дистанційно отримують доступ до системи, що тестується, і виконують поставлені завдання. Голос тестувальника, активність на екрані, вираз обличчя тестувальника записуються автоматизованим програмним забезпеченням. Спостерігачі аналізують ці дані та звітують про результати тесту.

Скільки потрібно тестувальників?

Магічне число 5. Дослідження (Вірзі, Ландауер) показують, що 5 тестувальників достатньо, щоб розкрити 80% проблем зручності використання . Деякі дослідники пропонують інші цифри.

Фактична кількість необхідних користувачів залежить від складності даної програми та цілей зручності використання. Підвищення кільксоті учасників тестування зручності  призводить до збільшення витрат, планування, управління учасниками та аналізу даних.

Якщо бюджет обмежений, то 5 – це мінімальний показник, який бажано забезпечити.

Успішність тестування зручності

• Почніть тестування зручності на ранній стадії проєктування та розробки
• Перед тим, як почати розробку, бажано провести тестування продукту конкурента на зручність використання. Це допоможе вам визначити стандарти зручності використання для вашої цільової аудиторії
• Виберіть відповідних користувачів для тестування системи (можуть бути експертами/неекспертами)
• Тестувальникам потрібно зосередитися на критичних і часто використовуваних функціях системи.
• Призначте одного спостерігача до кожного тестувальника. Це допомагає спостерігачеві точно відзначити поведінку тестувальника. Якщо спостерігача призначають до кількох тестувальників, результати можуть неточними.

Переваги та недоліки

До переваг можна віднести:

• Допомагає виявити проблеми зі зручністю використання ще до виходу продукту на ринок
• Допомагає підвищити задоволеність кінцевих користувачів
• Забезпечує ефективність та попит на програмний продукт
• Допомагає зібрати правдивий відгук від вашої цільової аудиторії

Ключовим недоліком є вартість. Вона є головним фактором у тестуванні зручності використання. Щоб створити лабораторію тестування зручності використання, потрібно багато ресурсів. Наймання та керування usability-тестувальниками також може бути дорогим.

В цьому відео поговоримо про тестування зручності
00:20 Тестування зручності
00:55 Причини для тестування зручності
01:51 Цілі тестування зручності
04:52 Процес тестування зручності
06:50 Техніки тестування зручності
08:49 Скільки потрібно тестувальників?
10:09 Успішність тестування зручності
12:57 Переваги та недоліки

Тестування сумісності – це тип тестування програмного забезпечення, щоб перевірити, чи здатне ваше програмне забезпечення працювати на різному обладнанні, операційних системах, сумісно з іншими програмами, у мережевих середовищах або на мобільних пристроях.

Тестування на сумісність – це тип нефункціонального тестування.

Типи тестування сумісності

Тестування апаратної сумісності. Цей тип тестування перевіряє здатність програмного забезпечення працювати на різних апаратних конфігураціях. Виконується перевірка апаратної сумісності, щоб переконатися, що конкретний апаратний пристрій сумісний із певною програмою, платформою та ОС. Щоб виконати цей тип тестування, тестове середовище має бути налаштовано з різними конфігураціями обладнання. Потрібно протестувати різні апаратні компоненти, такі як графічні карти, процесори, пристрої введення та виведення, а також пристрої зберігання. Це важливо, щоб переконатися, що вони функціонують належним чином і сумісні з програмою. Результати тестування можна використовувати для виявлення потенційних проблем і звісно їх подальшого вирішення.

Тестування мережевої сумісності. Цей тип тестування перевіряє роботу програмного забезпечення в різних мережевих підключеннях. Його основна мета — перевірити програмне забезпечення та його зв’язок із мережею та переконатися, що немає проблем із безпекою, підключенням і продуктивністю. Виконується тестування сумісності з мережею, щоб переконатися, що програмні додатки працюють без проблем у певному мережевому середовищі. Для цього необхідно підключити тестований додаток до кількох мереж. Наприклад, перевірити роботу програми в мережах Wi-Fi або мобільних мережах, таких як 4G і 5G. Виміряються важливі показники, такі як швидкість і пропускна здатність, які можуть вплинути на роботу програми. Якщо такі показники мають очікуваний результат, програма сумісна з різними мережевими підключеннями.

Тестування сумісності операційної системи. Цей тип тестування перевіряє функціонування програми в різних операційних системах і її версіях. Основна мета перевірки сумісності операційної системи полягає в тому, щоб переконатися, що немає проблем із сумісністю, коли програма або веб-сайт працює на іншій ОС та її версії. Наприклад, якщо тестується мобільна програма, можна перевірити її на iOS і Android. Чи якщо тестується десктопна версія програмного забезпечення, то треба перевірити сумісність з різними десктопними ОС (Windows, Linux, Mac OS).

Тестування сумісності пристроїв. Цей процес тестування перевіряє сумісність програми на кількох пристроях, включаючи ноутбуки, планшети, мобільні телефони та настільні системи. Основна мета перевірки сумісності пристрою — перевірити, чи правильно працює додаток або веб-сайт на різних апаратних пристроях і конфігураціях.

Тестування мобільної сумісності. Цей тип тестування стосується лише мобільних пристроїв, щоб перевірити, чи програмні додатки або веб-сайти можуть правильно працювати на різних мобільних пристроях, таких як смартфони, планшети та інші портативні пристрої.

Тестування сумісності браузера. Цей тип тестування перевіряє роботу веб-сайтів та веб-програм в різних браузерах, таких як Google Chrome, Mozilla Firefox, Safari, Opera, Brave, Microsoft Edge, Vivaldi та інших популярних браузерах. Його основна мета полягає в тому, щоб веб-програми або веб-сайти працювали узгоджено з однаковим відображенням і функціями незалежно від того, який браузер використовує користувач.

Тестування на сумісність з програмним забезпеченням. Цей тип тестування перевіряє функціонування програмного забезпечення на його сумісність з іншим програмним забезпеченням або інструментами сторонніх розробників.

Тестування сумісності версій. Цей тип тестування перевіряє сумісність програмного забезпечення з різними версіями веб-браузерів і операційних систем. Його головна мета полягає в тому, щоб будь-які зміни або оновлення програмного забезпечення не призводили до проблем із сумісністю попередньої версії програмного забезпечення або його компонентів, які з ним взаємодіють.

Типи перевірки сумісності

Тестування зворотної сумісності (Backward Compatibility Testing) — це техніка перевірки поведінки та сумісності розробленого апаратного чи програмного забезпечення з їхніми попередніми версіями. Тестування зворотної сумісності є значною мірою передбачуваним, оскільки всі зміни в попередніх версіях відомі.

Тестування прямої сумісності (Forward Compatibility Testing) – це процес перевірки поведінки та сумісності розробленого апаратного чи програмного забезпечення з новими версіями. Тестування прямої сумісності трохи важко передбачити, оскільки зміни, які будуть внесені в новіші версії, невідомі.

Процес тестування сумісності

Визначення цільових платформ. Перш ніж виконувати тестування на сумісність, потрібно зрозуміти цільові платформи програми, включаючи операційну систему, конфігурацію апаратного забезпечення та версії програмного забезпечення сторонніх виробників. Для цього, напртиклад, потрібно підготувати список операційних систем, таких як Windows, Mac OS, Linux; і список браузерів, як Chrome, Firefox, Mozilla, Safari, Edge, Opera та ініші, необхідні для тестування. Разом із вищесказаним потрібно визначити конфігурацію апаратного забезпечення, яка найчастіше використовується кінцевим користувачем. Ви також повинні визначити інструменти сторонніх розробників, від яких залежить програмне забезпечення, яке тестується, як-от плагіни, фреймворки або бібліотеки. Це допоможе переконатися, що версії програмного забезпечення сторонніх розробників сумісні з програмним додатком. Процес перевірки сумісності може бути трудомістким і складним із залученням кількох платформ і пристроїв.

Проєктування та налаштування тестових кейсів. На цьому кроці створюються тестові приклади для перевірки сумісності програмного додатка з цільовими платформами. Потрібно враховувати визначені цільові платформи, як-от різні операційні системи, браузери, конфігурації апаратного забезпечення та версії програмного забезпечення сторонніх розробників. На основі цього можна створювати тестові приклади, які охоплюють усі інші цільові платформи.

Налаштування середовища. Протягом цього етапу ви повинні налаштувати тестове середовище для виконання тестів на сумісність. Це передбачає вибір правильної конфігурації обладнання та програмного забезпечення, включаючи ОС, браузери та версії програмного забезпечення сторонніх розробників, щоб забезпечити сумісність веб-сайту чи програми. Потрібно налаштувати тестове середовище, яке імітує конфігурації програмного та апаратного забезпечення кінцевого користувача, щоб забезпечити точні результати. Для цього потрібно встановити браузери, ОС і програмне забезпечення сторонніх розробників на реальних або віртуальних пристроях.

Виконання тестування. Після налаштування платформ або тестового середовища потрібно виконати тестові кейси та ретельно перевірити результат у вибраному тестовому середовищі. Важливо чітко виконувати кроки тестування та записувати результати тестування. Під час виконання тесту потрібно переконатися, що тест на сумісність виконується на кожній цільовій платформі. Під час виконання тестів слід також провести аналіз результатів, щоб виявити будь-які проблеми чи помилки, помічені під час процесу тестування. Потрібно задокументувати проблему та повідомити про неї команду розробників. Задокументована проблема повинна мати чіткий опис, щоб її можна було вирішити якнайшвидше.

Перевірка та повторне тестування. Останнім етапом тесту на сумісність є перевірка та повторне тестування для отримання підтвердження, що проблеми успішно вирішені.

Інструменти тестування сумісності

BrowserStack – цей інструмент допомагає перевіряти програму в різних браузерах. Ціна викорситання від $29/місяць.

LambdaTest – це cloud платформа для тестування , яка дозволяє запускати ручне та автоматизоване тестування браузера в 3000 версіях браузерів, пристроях і операційних системах. За допомогою LambdaTest ви також можете виконувати тестування в реальному часі та на реальному пристрої, щоб перевірити крос-браузерну сумісність веб-сайтів і мобільних програм. Доступна безкоштовна версія.

Autify — це онлайн-інструмент кросбраузерного тестування, який дозволяє користувачам тестувати свої веб-сайти та програми в кількох браузерах. Він надає розробникам, тестувальникам і дизайнерам платформу для швидкого створення автоматизованих тестів для своїх веб-сайтів або програм. Ці тести виконуються в режимі реального часу в кількох браузерах одночасно, щоб виявити проблеми сумісності. Autify коштує від 99 доларів США на місяць і має 14-денну безкоштовну пробну версію для ознайомлення.

Endtest – це комплексна платформа автоматизованого тестування, яка спрощує процес створення та виконання тестів у веб-додатках, мобільних і настільних додатках. Завдяки інтуїтивно зрозумілому інтерфейсу та потужним функціям Endtest забезпечує ефективне та надійне тестування програмного забезпечення, надаючи командам змогу створювати високоякісні програми. Але Endtest коштує від $175/місяць (1-5 паралельних тестів).

Virtual Desktops – сумісність операційної системи: використовується для запуску програм у кількох операційних системах як віртуальних машин. (Virtual Box, VM Ware).

Поширені проблеми

Під час виконання тестів на сумісність у локальному чи cloud середовищі можуть виникнути певні проблеми. Важливо звернути увагу на них під час тестування, щоб отримати надійні результати тестування. Наведемо кілька поширених проблем:

• Доступність величезної кількості пристроїв, браузерів і операційних систем створює труднощі при тестуванні програм і веб-сайтів у кожній можливій конфігурації. Така фрагментація ускладнює забезпечення узгодженого функціонування програми на всіх платформах.
• Налаштування тестових середовищ може бути дорогим і трудомістким.
• Зміна або розвиток технології програмного забезпечення є ще одним викликом, який приносить нові пристрої, оновлені версії ОС і браузерів. Може статися, що програми, перевірені для певних платформ, можуть не працювати належним чином на новій програмній технології.
• Програми та веб-сайти призначені для роботи в кількох країнах. З точки зору цього питання міжкультурної сумісності є критичним викликом. Це пов’язано з тим, що забезпечення підтримки програмою різних мов, часових поясів і форматів дати є проблематичним і може бути дорогим і трудомістким.

В цьому відео поговоримо про тестування сумісності:
00:05 Нефункціональні характеристики
00:32 Тестування сумісності
01:02 Типи тестування сумісності
08:15 Типи перевірки сумісності
09:43 Процес тестування сумісності
14:18 Інструменти тестування сумісності
23:09 Поширені проблеми

Нефункціональне тестування

Нефункціональне тестування оцінює атрибути, відмінні від функціональних характеристик компонента або системи. Нефункціональне тестування — це перевірка того, «наскільки добре поводиться система». Основною метою нефункціонального тестування є перевірка нефункціональних характеристик якості програмного забезпечення. Тестування продуктивності відноситься до нефункціонального тестування.

Нефункціональні характеристики

Ще раз згадаємо нефункціональні характеристики. Стандарт ISO/IEC 25010 надає таку класифікацію нефункціональних характеристик якості програмного забезпечення:

• Ефективність виконання/продуктивності (Performance efficiency)
• Сумісність (Compatibility)
• Зручність використання (Usability)
• Надійність (Reliability)
• Безпека (Security)
• Зручність супроводу (Maintainability)
• Портативність (Portability)

Тестування продуктивності

Тестування продуктивності (Performance testing) — це процес тестування програмного забезпечення, який використовується для перевірки швидкості, часу відгуку, стабільності, надійності, масштабованості та використання ресурсів програмного додатка під певним навантаженням. Основною метою тестування продуктивності є виявлення та усунення вузьких місць продуктивності програмного додатку.

Тестування продуктивності зосереджено на перевірці програмного забезпечення:

• Швидкість (Speed) – визначає, чи швидко реагує програма
• Масштабованість (Scalability) – визначає максимальне навантаження на користувача, яке може витримати програма.
• Стабільність (Stability) – визначає, чи програма стабільна за різних навантажень

Значення тестування продуктивності

Метою тестування продуктивності є усунення вузьких місць продуктивності.

Тестування продуктивності проводиться, щоб надати зацікавленим сторонам інформацію про їх програмний додаток щодо швидкості, стабільності та масштабованості. Тестування продуктивності виявляє, що потрібно покращити, перш ніж продукт виходить на ринок.

Тестування продуктивності визначить, чи відповідає програмне забезпечення вимогам щодо швидкості, масштабованості та стабільності за очікуваних робочих навантажень. Програми, що виходять на ринок із низькими показниками продуктивності через відсутність або погане тестування продуктивності, ймовірно, здобудуть погану репутацію та не досягнуть очікуваних цілей продажів.

Крім того, критично важливі додатки, такі як програми космічного запуску або рятувальне медичне обладнання, повинні бути перевірені на продуктивність, щоб переконатися, що вони працюють протягом тривалого періоду часу без відхилень.

Типи тестування продуктивності

Тестування навантаження (Load testing) – перевіряє здатність програми працювати при очікуваному навантаженні користувача. Мета полягає в тому, щоб виявити вузькі місця продуктивності .

Стрес-тестування (Stress testing) – передбачає тестування програми за екстремальних робочих навантажень, щоб побачити, як вона справляється з великим трафіком або обробкою даних. Мета полягає в тому, щоб визначити точку зламу програми.

Тестування витривалості (Endurance testing) – проводиться, щоб переконатися, що програмне забезпечення може витримати очікуване навантаження протягом тривалого періоду часу.

Тестування стрибків (Spike testing) – перевіряє реакцію програмного забезпечення на раптові великі стрибки навантаження, створювані користувачами.

Тестування об’єму (Volume testing) – створюється велика кількість записів у базі і даних і моніториться поведінка системи. Мета – перевірити поведінку системи у разі зміни обсягів даних в базі даних.

Тестування масштабованості (Scalability testing) – визначити ефективність програмного додатку у разі збільшення кількості користувачів.

Проблеми продуктивності

Більшість проблем із продуктивністю пов’язані зі швидкістю, часом відгуку, часом завантаження та поганою масштабованістю. Швидкість часто є одним із найважливіших атрибутів програми. Додаток, що працює повільно, втратить потенційних користувачів. Тестування продуктивності гарантує, що програма працює досить швидко, щоб зберегти увагу та інтерес користувача.

• Тривалий час завантаження – зазвичай час завантаження – це початковий час, потрібний програмі для запуску. Як правило, це має бути зведено до мінімуму.
• Поганий час відгуку – час відгуку – це час, який проходить від моменту введення користувачем даних у програму до моменту, коли програма виводить відповідь на цей вхід. Загалом це має бути дуже швидко. Знову ж таки, якщо користувачеві доводиться чекати занадто довго, він втрачає інтерес.
• Погана масштабованість – програмний продукт страждає від поганої масштабованості, якщо він не може працювати з очікуваною кількістю користувачів або коли він не вміщує достатньо широке коло користувачів.
• Вузькі місця – вузькі місця – це перешкоди в системі, які погіршують загальну продуктивність системи. Вузьке місце — це коли помилки кодування або проблеми з апаратним забезпеченням спричиняють зниження пропускної здатності за певних навантажень. Вузьке місце часто спричинене одним несправним розділом коду. Ключ до вирішення проблеми з вузьким місцем полягає в тому, щоб знайти частину коду, яка спричиняє сповільнення, і спробувати її виправити. Вузькі місця, як правило, усуваються шляхом виправлення погано запущених процесів або додавання додаткового обладнання. Деякі поширені вузькі місця продуктивності: завантаження ЦП, використання пам’яті, використання мережі, обмеження операційної системи, використання диска.

Процес тестування продуктивності

Крок 1) Визначте середовище тестування. Знайте середовище тестування та доступні інструменти тестування. Зрозумійте деталі обладнання, програмного забезпечення та мережевих конфігурацій, які використовувалися під час тестування, перш ніж розпочати процес тестування. Це допоможе тестувальникам створювати ефективніші тести. Це також допоможе визначити можливі проблеми, з якими можуть зіткнутися тестувальники під час процедур тестування продуктивності.

Крок 2) Визначте критерії прийнятності ефективності. Це включає цілі та обмеження щодо пропускної здатності, часу відповіді та розподілу ресурсів. Також необхідно визначити критерії успіху проєкту поза цими цілями та обмеженнями. Тестувальники повинні мати повноваження встановлювати критерії ефективності та цілі, тому що часто специфікації проєкту не включатимуть достатньо широкий вибір контрольних показників ефективності. Іноді їх може не бути взагалі. Якщо можливо, пошук схожої програми для порівняння є хорошим способом встановити цілі продуктивності.

Крок 3) Планування та розробка тестування продуктивності. Визначте, як використання буде відрізнятися серед кінцевих користувачів, і визначте ключові сценарії для перевірки можливих випадків використання. Необхідно змоделювати різноманітних кінцевих користувачів, спланувати дані тестування продуктивності та визначити, які показники збиратимуться.

Крок 4) Налаштування тестового середовища. Підготуйте середовище тестування перед виконанням. Крім того, організуйте інструменти та інші ресурси.

Крок 5) Впровадження тестів. Створіть тести продуктивності відповідно до вашого тестового дизайну.

Крок 6) Виконайте тести. Виконувати та контролювати тести.

Крок 7) Проаналізуйте, налаштуйте та повторно перевірте. Проаналізуйте результати тестів. Потім виконайте налаштування та перевірте ще раз, щоб побачити, чи є покращення чи зниження продуктивності.

Деякі показники тестування продуктивності

Використання процесора (Processor Usage) – кількість часу, який процесор витрачає на виконання активних потоків.

Використання пам’яті (Memory use) – обсяг фізичної пам’яті, доступний процесам.

Дисковий час (Disk time) – час, протягом якого диск зайнятий виконанням запиту на читання або запис.

Пропускна здатність (Bandwidth) – оказує кількість бітів на секунду, які використовуються мережевим інтерфейсом.

Приватні байти (Private bytes) – кількість байтів, виділених процесом, які не можуть бути спільно використані іншими процесами. Вони використовуються для вимірювання витоків пам’яті та використання.

Деякі інструменти тестування продуктивності

Тестування продуктивності завжди проводиться лише для систем клієнт-сервер. Це означає, що будь-яка програма, яка не є клієнт-серверною архітектурою, не потребує тестування продуктивності.

На ринку доступний широкий вибір інструментів тестування продуктивності. Інструмент, який ви виберете для тестування, залежатиме від багатьох факторів, таких як типи підтримуваних протоколів, вартість ліцензії, вимоги до обладнання, підтримка платформи тощо.

• LoadNinja. Цей cloud інструмент навантажувального тестування дає змогу командам записувати та миттєво відтворювати комплексні навантажувальні тести. Команди можуть збільшити охоплення тестуванням і скоротити час тестування навантаження.
• BlazeMeter. Це потужний інструмент тестування продуктивності. Тестувальники можуть використовувати такі розширені функції, як імітаційні служби, дані синтетичних тестів, тестування та моніторинг API. Масштабується до 2 мільйонів користувачів.
• LoadRunner – це популярний інструмент тестування продуктивності. Цей інструмент здатний симулювати сотні тисяч користувачів, навантажуючи додатки, щоб визначити їх поведінку під очікуваними навантаженнями. У Loadrunner є генератор віртуальних користувачів, який імітує дії живих користувачів.
• Jmeter – один з провідних інструментів, який використовується для навантажувального тестування веб-серверів і серверів додатків.

В цьому відео поговоримо про тестування продуктивності (тип нефункціонального тестування чорної скриньки):
00:27 Нефункціональне тестування
00:51 Нефункціональні характеристики
01:22 Тестування продуктивності
02:20 Значення тестування продуктивності
03:42 Типи тестування продуктивності
07:03 Проблеми продуктивності
09:42 Процес тестування продуктивності
13:27 Деякі показники для тестування продуктивності
14:54 Деякі інструменти для тестування продуктивності